Революція іде. Як і вся Західня Україна, так і Залозеччина переходила тоді добу великої ідейної напруги, революційного піднесення. Ненависть до чужого, національно ворожого, господарсько пригнітливого режиму, була спонтанна й масова, а форму й провід цій масовій революційності дала тоді Організація Українських Націоналістів. У Залізцях, як і в більшості інших галицьких районів, провід ОУН перебував здебільшого в руках студентської молоді, а організаційна сітка була переважно селянська. Провідна "п'ятка" Залозецького району складалася з провідника О. Питляра й пропаґандивного референта Г. Бакуменка (обидва живуть тепер у Нью-Йорку), ідеологічного референта Е. Дзюбинського (тепер у Голівуді, Флорида), організаційного — В. Павловича (помер у ЗСА) і бойового — Н.Н. Провід був молодечий, трохи недосвідчений (хоч усі члени його вже перейшли "вишкіл" польської тюрми), сам провідник мав мабуть занадто аналітичну й раціональну вдачу, щоб бути твердим і рішучим революційним командиром. Але ж усі члени провідної "п'ятки" і низових "п'яток" по селах були майже без винятку люди глибоко ідейні, відважні й захоплені революційною романтикою. В той час — у 1931—1933 роках у Галичині не було великих, масових революційних акцій. Але був трагічний інцидент Городка і процес і героїчна смерть Данилишина й Біласа, події, які потрясли всією Західною Україною. Зрештою Організація перебувала тоді в стані переходу й новотворіння. Після масової й здебільшого спонтанної саботажної акції 1930 року й після жорстокої "Пацифікації" творився новий тип революційної дійсности. Замість елітарної УВО — творилася організація масова, з новим, із революції вирощеним і клясово не обмеженим проводом, організація, що в майбутньому довела до спроби нового державного відродження й до збройної боротьби УПА.
|
