Літо, зима — і осінь. Життя містечка, де хідників зовсім не було, а вулиці були ледь-ледь вимощені каменем, зверху вкриті верствою пилу чи грязюки, було дуже пов'язане з природою, залежне від пори року — і погоди. Пізньою весною й літом, коли всі поля, кущі, дерева зеленіли, а залозецький став блистів в сонці величезним дзеркалом, приємно було жити в містечку. Жиди "шварґотіли", сидячи на ґанках старих будинків, молоді Люди ходили на далекі прогулянки... Старші також перебували здебільшого надворі —- хто працюючи в полі й садку, а хто проходжуючись поза містом у вільний час, інтелігенти вечором, жиди в суботи.
Гарно було й зимою — навколо білі поля й пагорби, вулиці тверді, морозом скуті. Приємно було тоді ходити в гості, Чи колядувати під Різдво, а ще приємніше — ховзатися по блискучому гладкому мов скло льоду на ставі, або сунутись лещатами крізь засніжені поля, горби й ліси. Зате пізньою осінню страх погано було. Дощ, грязюка з хати вийти не дає. Люди здебільша сиділи дома, ледве до сусіда зайшли часом. Коли роботи не було, то грали в карти, або перечитували ту саму книжку третій раз. З великою радістю стрічали листоношу з його газетою — інтелігентським "Ділом", міщанським "Новим Часом" (чи "Народною Справою"), революційним "Українським Голосом".
|
