На вищому рівні самодіяльної культури в нас була насамперед "Просвіта", свого роду самоосвітній і товариський клуб. Був непоганий хор із молодих міщан і студентів під проводом В. Павловича. Був аматорський театр, влаштовувано традиційні щорічні національні свята й поминки, влітку — фестини.
А особливою подією для містечка був приїзд українського професійного "мандрівного театру" — Стадника, Когутяка, чи Карабіневича. Тоді на протязі декількох вечорів зала "Народного Дому" виповнялася вщерть не лиш українською, а частково й жидівською й польською публікою. Нам не перешкоджали вбогі декорації, погане освітлення, переживали, як ніколи пізніше, всією душею драми, трагедії й оперети традиційного українського театрального репертуару.
|
