Інтелігенція. Інтелігенти тоді вважалися сіллю землі і громадським проводом, але ж у містечку велика більшість їх була громадсько неактивна. Це було так раз тому, що були вони здебільшого "зайшлими" й чужими для містечка й околиці, а друге тому, що в добу Пілсудчини всі ті, що мали якунебудь офіційну чи півофіційну функцію, судді, вчителі, нотарі, навіть деякі адвокати, намагалися не надто маніфестувати власні національні почуття. В Залізцях були два українські судді: Форостина — спокійний, культурний чоловік, закоханий у музику, в громадське життя не вмішувався — і Калинович, гіперльояльний елеґант, член урядового польського "Безпартійного Блоку". Були й два адвокати — Сидір Голубович, колишній міністр ЗУНР, в той час уже людина старша й громадсько неактивна і І. Саламаха, метушливий і роботящий, але здебілього лиш у власній канцелярії. Нотар — Ю. Левицький, син видатного галицького політичного діяча, був аж ніяк не подібний до великого батька. Його заступник — М. Питляр, людина місцевого роду, колись — політичний і громадський організатор, у той час лиш ізрідка заходив до "Просвіти". Парох Нових Залозець, о. Бутринський, поважний і тихий чоловік, займався виключно лиш релігійною й церковною роботою. В громадськім житті містечка більш активним був шваґер о. Бутрин-ського, старий парубок і постійний мешканець приходства, інж. Глібовицький. У Старих Залізцях парохом був о. Склепкович, людина розумна й амбітна, громадсько активна (голова Філії "Просвіти").
Дуже активними в громадському житті містечка й району були директор Складниці Повітового Союзу В. Павлович і організатор Філії "Просвіти" С. Купчик — але обидва вони творили вже переходове звено між "опортуністичною" старшою інтелігенцією і революційною молоддю, про яку мова буде в наступному розділі.
|
