Сайт містечка Залізці

Згодом навчається у Вільній академії мистецтв Л. Підгорецького. Все ж визначальну роль у становленні її як художниці відіграв Михайло Бойчук. Енергійний, щиро залюблений у мистецтво, керувався новаторськими принципами як у станковому, так і в монументальному малярстві. Михайло Бойчук був взірцем художника і для Ярослави Музики. Згодом мисткиня згадувала: «У його робітні я вперше побачила нововізантійські малюнки. Тоді й захопилася іконним способом малювання».

Ярослава Музика довгий час працювала реставратором у Національному музеї у Львові. Вона опанувала складне і тонке мистецтво реставрації, технологію іконопису, захоплювалась емоційною силою образної мови ікони. Художниця відреставрувала сотні пам’яток старовинного українського малярства.

Її творча діяльність почалася ще зі студентських літ. Уже в 1922 році виставляла свої праці поруч з відомими художниками О. Кульчицькою, А. Манастирським, О. Новаківським. Обдарована дівчина працює олійними фарбами, темперою, захоплюється малярством на склі, пробує себе в техніці енкаустики, оволодіває різними техніками графіки. Її творчість, що виросла з коренів національної культури, несла у собі наголоси сучасної стилістики. В прагненні ознайомитися з новими напрямками в європейському мистецтві подорожує по Німеччині, Швеції, Норвегії, Данії, Франції, студіює мистецтво у художній школі А. Льота (Париж). Під час поїздки до Італії відвідує відому співачку Соломію Крушельницьку. Згодом вона напише портрет Соломії Крушельницької. Художницю захоплювали видатні особистості. В творчому доробкові Ярослави Музики є портрети Лесі Українки, Михайла Рудницького, Михайла Коцюбинського. Разом з відомими митцями Павлом Ковжуном, Михайлом Осінчуком, Станіславом Гординським Ярослава Музика ініціює створення у Львові Асоціації незалежних українських мистців (АНУМ), довкола якої гуртуються художники, які прагнули розвивати мистецтво на національних традиціях, водночас зблизити українське мистецтво з європейським.

Ярославі Музиці не вдалося уникнути репресій. Її арештували у червні 1949 року, коли вона працювала в Будинку творчості імені Коровіна в Гурзуфі. Засудили до 25 років виправно-трудових таборів. Покарання відбувала в Іркутській області. Далекий, чужий і холодний Сибір зустрів непривітно. Виснажлива праця на лісоповалах не зламала цієї хворобливої невеличкої жінки, яку рятувала любов до рідної землі, до творчості.

У 1955 році художниця після заслання повертається до Львова. Шевченківський районний суд прийняв рішення про дострокове зняття судимості, її визнано інвалідом другої групи. Ярослава Музика одразу з головою поринає в творчість. Уже 1957 року брала участь у виставці з нагоди 700-річчя Львова. Художниця прагнула надолужити втрачене, багато працювала в різних техніках і жанрах.

Творчий доробок Ярослави Музики — понад дві тисячі робіт: малярство на полотні та склі, графіка, мозаїка, емалі, тиснення на шкірі, карбування, інкрустація, килимарство, аплікація, батик. Живий інтерес до різних видів декоративно-ужиткового мистецтва зумовлений її захопленням ним.

Колекція, котру вона зібрала, — одна з кращих не тільки за кількістю зразків, а й за естетичною цінністю творів. Ярослава Музика частину творчої спадщини ще за життя передала в Тернопільський обласний краєзнавчий музей. Більшість з експонатів фонду Я. Музики представлено на виставці, присвяченій 115-й річниці від дня народження мисткині. Вона відкрилася в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.